Автор Тема: Мои рассказы на укр. языке. Надеюсь кто-то поймет :)  (Прочитано 5112 раз)

0 Пользователей и 1 Гость просматривают эту тему.

Оффлайн petukhova-art

  • Заинтересованный
  • *
  • Сообщений: 12
  • Репутация +0/-0
  • Пол: Женский
  • художничек
    • Просмотр профиля
Барабани

Під ритми барабанів, я сиджу тут, у своїй пустелі, що поросла бур'яном і травою, як звичайнісінький степ і розмірковую над неосяжністтю.
Змія в'ється коло моїх ніг, чекає доки я відвернусь, і вона зможе мене вкусити. Я не боюсь змії, може й дарма. В моїй казці саме вона є найпідступнішим персонажем.
Всесвіт тече Чумацьким шляхом над головою, я намагаюсь ритмічно відбивати його рухи й сплески. Так роблять всі. Всі ті істоти, що оточили мене з усіх боків. Вони привітно посміхаються до мене і щодуху б'ють у барабани. Цей гуркіт не створює шуму. Скрізь одна лише тиша, безмежна, німа і така таємнича. Вона мовчки слідкує за нами, рабами пустелі, і тримає міцно ланцюги від наших кайданів.
Удар. Ще удар. Ритм. Постійний ритм.
І раптом щось замовкло. Спинилось...
Хто перестав бити у свій барабан???
Цікаві очі дивляться з усіх сторін на мене.
Це я.
-Чому ти спинилась?- питає мене людина, що продовжує бити у свій інструмент з впертістью мула.
-Хіба це заборонено?- питаю я.
Людина знітилась. Вона не знає, заборонено це чи ні.
-Чому ти не б'єш?-спитала тиша.
-Це заборонено?- знов питаю я трохи сторожко.
-Ні. Це дозволено. Все – дозволено.
Я зводжусь на рівні. Змія нишком обвиває мою ногу, аби подорожувати зі мною.
Я ступаю крок. Ще один. Я хочу іти вперед. Не зупинятись, лише іти вперед і дивитись на світ.
-Чому ти вирішила, що є різниця між тим що ти робила досі і тим, що робитимеш тепер? - спитала мене замислено тиша.
-Я сиділа і била в барабани. Хіба є у цьому сенс?- дивуюсь я. –Якщо є, то скажи мені який він?
-У кожного свій сенс. – відмовляє тиша і впевнено говорить- Іди. Подивись. Це можна.
Я іду вперед. Роздивляюсь те, що мене оточує. Місто з великими багатоповерхівками, кремезна архітектура прозорого скла і залізного блиску поєднується з біологічною плоттю дерев і квітів. Це мабуть просто середовище, а не щось важливе. Просто те місце, де живе сенс, а не сам сенс буття.
Змія на моїй нозі міцно тримається і здається слідкує за мною, спостерігає, як нишпорка за моїми думками і вчинками.
Я іду далі. Бачу літаки. Їх багато. Можливо це аеропорт. Люди купками бігають по великому мурашнику в пошуках сенсу. Проте його нема і тут. Є лише життя, постійний рух, постійна пульсація людей у венах будівель. Життя без сенсу.
-Чому ти думаєш вони не мають сенсу?-раптом знову питає мене тиша.
-Я не бачу їх сенсу.
-То хто винен, що ти маєш поганий зір? – посміхається тиша до мене якось лагідно і ніжно, як до нерозумної дитини.
Я іду далі. Іду. Весь час іду і спостерігаю.
Парк. Багато ліхтарів проводжають своїми одноокими поглядами людські силуети. А ті тануть у мороку ночі.
Хіба є в тому сенс?
Я знову іду... іду вперед. Весь час іду.
Крок. Ще крок. Крок.
-Ти ідеш?- питає тиша.
-Авжеж. Я крокую. Ритмічно наближаюсь до чогось. Чи просто іду.
-Ти рухаєшся. Це життя.
- Я рухаюсь і живу. Втім, який у тому сенс?
Тиша лагідно мовчить.
-Якби я била у барабан, можливо, у мене булоб стільки ж сенсу як і зараз, коли я крокую. - посміхнулась я.
-Авжеж! - мовила тиша.
Я йшла далі. Втім, більше не бачила сенсу у своїх кроках. Сенс мабуть помер ще тоді, як зявилась на світ перша людина.
Я йшла тоненькою лісовою стежиною, бачила світ навколо, міркувала про небо і Чумацький шлях. Втім, не бачила сенсу. Тому сіла на краю дороги і стала чекати.
Десь здалеку з'явився силуєт людини. Згорбленої, старої, покритої зморшками. Але все ще живої.
То був якийсь старенький дідок.
-Добридень! – привітався він.
Дідок був майже сліпий, тож намагався обмацати простір перед собою руками.
-Доброго дня,-привіталась я.
-Міркуєш?-спитав він.
-Так.
-А нащо ти це робиш,коли могла б давно зробити щось путнє?- дідок посміхається, наче я ніколи не відгадаю загадки, яку він поставив.
-У тому немає сенсу. - відповідаю я ледь не жестами, аби зрозуміліше було старому.
-Ти любиш музику?-сміється старенький.
Я трохи здивована його питанням. Але що вдієш, маю відповісти.
-Так, люблю.
-То чого ти тут сидиш, коли могла б жити? - запитав старенький і відкинув від мене змію.
-У цьому немає сенсу. А до чого тут музика?
-Прислухайся!
І я прислухалась.
Я могла б стати кращою, вправнішою. Я могла вдосконалювати свій талант биття у барабан до неймовірних висот. Я б насолоджувалась світом, а він мною, і ми, як завзяті палкі коханці народжували б нові світи, сузір'я і ідеї. Моє маленьке життя могло стати настільки значним, що всесвіт змінив би свої кольори заради мене, могло влитись у течію Чумацького шляху і здобути своє місце серед зірок.
Я могла б відчувати всесвіт. І відігравати у його ритмі своє життя.
-То чого ти сидиш?-спитала тиша і подала мені барабанну паличку.-Танцюй під власну музику!
І я вдарила у барабан.

Оффлайн клякса

  • Решительный
  • *
  • Сообщений: 35
  • Репутация +3/-0
    • Просмотр профиля
Мені сподобалось :) але деякі словосполучення, як то "був майже сліпий, тож намагався обмацати простір" розсмішили. А загалом досить цікавий твір!

Оффлайн Kamio

  • Творец
  • *
  • Сообщений: 6167
  • Репутация +190/-0
  • Пол: Женский
    • Просмотр профиля
Мда, жаль, что не знаю украинского(
Правила Форума (http://literat.su/index.php?topic=1185.0)
Помощь по форуму (http://literat.su/index.php?topic=3451.0)

Оффлайн Ботан-Шимпо

  • Герой произведения
  • *
  • Сообщений: 483
  • Репутация +15/-0
  • Пол: Мужской
  • Философфф и Чайный алкаш))
    • Просмотр профиля
Чудово! І текст досить борвистий і значних помилок я не побачив. А головне - змійст! Ідея цікава і вміло передана  ;)

Прекрасно  :victory:
*****************

На самом деле рыбы не глупые - просто они знают все что им нужно.

Эмир Кустурица.

Оффлайн Калипсо

  • Завсегдатай
  • *
  • Сообщений: 153
  • Репутация +6/-0
  • Пол: Женский
    • Просмотр профиля
Чомусь нагадало "Маленького Принца". Не знаю звідки такі асоціації... Твір чомусь не сподобався. Не бачу в ньому "нерву".Мабуть Ірена Карпа з'їла рештки мого мозку. :crazy: ;D ;D
« Последнее редактирование: 10 Январь 2012, 00:11:16 от Калипсо »
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Оффлайн Kamio

  • Творец
  • *
  • Сообщений: 6167
  • Репутация +190/-0
  • Пол: Женский
    • Просмотр профиля
Черт, я чувствую себя как-то неуютно  :dry:
Правила Форума (http://literat.su/index.php?topic=1185.0)
Помощь по форуму (http://literat.su/index.php?topic=3451.0)

Оффлайн Калипсо

  • Завсегдатай
  • *
  • Сообщений: 153
  • Репутация +6/-0
  • Пол: Женский
    • Просмотр профиля
Черт, я чувствую себя как-то неуютно  :dry:
Ками, почему? :-\
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Оффлайн Kamio

  • Творец
  • *
  • Сообщений: 6167
  • Репутация +190/-0
  • Пол: Женский
    • Просмотр профиля
 :читаю: я не понимаю украинский
Правила Форума (http://literat.su/index.php?topic=1185.0)
Помощь по форуму (http://literat.su/index.php?topic=3451.0)

Оффлайн Калипсо

  • Завсегдатай
  • *
  • Сообщений: 153
  • Репутация +6/-0
  • Пол: Женский
    • Просмотр профиля
Фильм "О чем говорят мужчины" смотрела? Там есть классный момент про родственность русского и украинского языков... :)
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Оффлайн Kamio

  • Творец
  • *
  • Сообщений: 6167
  • Репутация +190/-0
  • Пол: Женский
    • Просмотр профиля
Не, в кино не пойду, а буду ждать на торрентах)
Правила Форума (http://literat.su/index.php?topic=1185.0)
Помощь по форуму (http://literat.su/index.php?topic=3451.0)

Оффлайн Калипсо

  • Завсегдатай
  • *
  • Сообщений: 153
  • Репутация +6/-0
  • Пол: Женский
    • Просмотр профиля
Это в первой части было.А вторая называется "О чем еще говорят мужчины". Немного нудная у Квартета "И" получилась вторая киношка, что очень печально. Я их прям полюбила после первой части.
Хорошее дело флуд! ;D ;D ;D ;D
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Оффлайн Kamio

  • Творец
  • *
  • Сообщений: 6167
  • Репутация +190/-0
  • Пол: Женский
    • Просмотр профиля
так они еще и разные...буду знать)

Флуд-то? Это да)
Правила Форума (http://literat.su/index.php?topic=1185.0)
Помощь по форуму (http://literat.su/index.php?topic=3451.0)

Оффлайн Калипсо

  • Завсегдатай
  • *
  • Сообщений: 153
  • Репутация +6/-0
  • Пол: Женский
    • Просмотр профиля
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Оффлайн Фрау-его-мечты

  • Решительный
  • *
  • Сообщений: 78
  • Репутация +5/-0
  • Пол: Женский
  • Я мертвец, я мертвец! Я пою о загробной любви!
    • Просмотр профиля
Дуже чуттєвий образ одинокої душі, що потерпає у вирі сумнівів і відчаю. Як на мене, надзвичайно талановито. Хіба можливо не зрозуміти українську мову?  :nono:
Умственно — я находился в хаосе. Морально — мне мешали идеи и стремления.

Оффлайн sckualo

  • Решительный
  • *
  • Сообщений: 40
  • Репутация +3/-0
  • Пол: Мужской
    • Просмотр профиля
Меня заинтересовало.
Чем то даже напомнило "Планетника" Бориса Харчука. (Мы как раз его недавно проходили в школе)
 Очень оптимистична сама развязка произведения. Вобщем, мне понравилось.
Я могу стать пеплом лишь познав твой рай (с)