Тема закрыта в связи с вступлением в силу поправки 1.5 к Правилам Форума. lika112 .
1.5 Темы с авторским творчеством, авторы которых не проявляли никакой активности на Форуме в течение 1 (одного) года и вкупе с этим имеющие менее 50 (пятидесяти) сообщений на счетчике, будут закрываться модераторами. Если автор проявит желание вернуться на Форум и открыть свою тему, то он (автор) должен обратится к представителю Администрации Форума с просьбой открыть его тему. Администрация Форума не обязана оповещать авторов о закрытии их тем.
Не вірити і не чекати,
Не допускати своїх сліз,
Його у серце не пускати -
Оце і є ввесь мій девіз...
Слова собі ці повторяю
Я і щоночі і щодня,
Серце своє не відкриваю,
Бо всі його слова - вода.
Тобі я мило посміхаюсь,
Дивлюся в очі ніжно я,
Коли цілуєш й обіймаєш,
Поводжусь, мов закохана...
А ти вже підкорив вважаєш,
Став моїм світом, всім життям...
Радієш і не помічаєш,
Що просто граюсь зараз я...
Усі слова, всі поцілунки,
Всі обіцянки - лиш вода...
Це просто дивні візерунки,
А от душа моя пуста...
У ній давно немає болю,
Немає радості і втіх...
І не зламають мою волю
Твої зізнання аж до сліз...
Багато слів красивих чула,
Багато квітів і зірок,
Та все-таки ще не забула,
Що всі ці речі - лиш пісок...
Подує вітер - пісок зникне,
Розвіється, неначе дим...
А я давно вже жити звикла
Лише для себе і ні з ким...
